Классика

Tender is the Night

"…Не возражаете, если я опущу штору?"

Буремне покоління епохи джазу, з її надзвичайною життєвою енергією і хворобливою красою, з розкішним блиском діамантів у елегантних хвилях зачісок "гарсон", з дорогими платтями, щедро прикрашеними пір'ям, з безлімітними банківськими рахунками і такою ж кількістю гріхів і пороків, що плавають на дні келихів шампанського з дорогого богемського скла, - ховає дешеві душі за дорогою мішурою. Так само, як Френсіс Фіцджеральд нудотну історію свого життя, повну марнославства, пластмасової жертовності і зрад, прикрив сонячним сяйвом Лазурного узбережжя у гламурному світі дуже багатих людей.

Коли говорять про джаз, мають на увазі стан нервової напруженості, приблизно таким внутрішним відчуттям прошита наскрізь історія однієї сім'ї. Заможні американці відпочивають в Парижі, в Швейцарії, в Італії і Ніцці, розважаються, п'ють, влаштовують вечірки і заводять романи від нудьги. Нова зірка кіно - юна актриса Розмері відразу потрапляє в цей світ і закохується в чарівну і яскраву пару - Ніколь і Діка Дайверів - щасливе сімейство, що стало епіцентром зразкового богемного життя, за ширмою якого надійно приховується трагедія. Дівчина стає каталізатором незворотного процесу, який неминуче призведе до розпаду сім'ї, кар'єри, особистості, запущеного багато років тому, коли випадок зіштовхнув молодого психіатра Діка Дайвера з юною, але вже скажено багатою Ніколь Уоррен, що знаходилась на лікуванні в одній з швейцарських психіатричних лікарень. Вони закохуються і одружується з любові, знехтувавши медичну етику. З цього моменту починається поступова деградація Дайвера. З вченого, який поклоняється благородним ідеалам, з слуги людства він поступово перетворюється в особистого лікаря, опікуна, няньку власної дружини, в невгамовного організатора і творця красивого життя, в мага і чародія, винахідливість якого перетворює повсякденне буття в вічне свято. Організований ним для Уорренів «карнавал життя» не позбавлений приємності і для нього самого, він насолоджується розпустою, випивкою і скандалами, провокуючи власних друзів, але все це мізерно мало в порівнянні з тим, що він втрачає. А втрачає він талант, професійну обдарованість, кваліфікацію, душевну енергію і щедрість, тверезість мислення, інтерес до людей і смак до життя. Але найстрішніше, мабуть - це загроза переродження, що нависла над Діком в отруєній атмосфері шикарного уорреновського світу, початок розпаду особистості, яка втратила мету і сенс існування. Настає момент, коли він більше не потрібен Ніколь, не потрібен Уорренам, не потрібен науці і не потрібен самому собі. У нього вистачає сил на те, щоб «порвати з мільйонами». Але тільки на це і ні на що більше.

"Ніч ніжна" - роман складний, багатоплановий, багатошаровий. У ньому безліч дійових осіб, хтось живе в історії від початку і до кінця, інші виникають епізодично і потім йдуть з оповідання надовго або назавжди, але автор ходить по краю їх внутрішнього світу, не наважуючись пірнути туди з головою, тому показані тільки зовнішні події, а глибинні рушійні сили залишаються за кадром. Холодність стороннього спостерігача. Книга насичена сюжетними відгалуженнями, авторськими відступами, монтажними перебивками, хронологічними зрушеннями, в яких, здавалось, безнадійно заплутався сам Фіцджеральд, насильно вплутуючи в цей тупиковий лабіринт доль і читача. Написано блискуче, епоха теж виблискує і сяє море, але сама історія настільки нудотно-порожня, що за кілометр чути, як плавиться мозок.

Рецензия на русском...