Публицистика
Комментарий к книге Письма о добром и прекрасном
Рецензия на книгу Вічник
souschuk
Книга насичена діалектизмами і рідковживаними слівцями, причому вас не врятує навіть чотирьохсторінковий «словарик» наприкінці книги — гуглити доведеться ледь не через кожні декілька абзаців.
По сюжету це класична робінзонада, тільки в українських реаліях автор мав можливість закинути героя в ліс, а не на острів. Друга половина книги стає настільки динамічною, що особисто для мене це доказ того, що Андрій Ворон (104-річний старець) — фігура вигадана.
Очевидно, нашим людям в якийсь момент стало не вистачати таких всеохопних інструкцій щодо українського життя, і автор вчасно їх написав. Багато порад та настанов дійсно мають сенс ("Будь собою", "Все, що є природним — красиве", "Немає нічого понад людяність", "Дослухайся до свого серця"), але таку книгу все ж таки варто читати із великою клепкою в голові, аби потім не намагатися лікувати діабет капустою, а рак — калиною.
Моя Библия.
Одно упоминание этой книги рождает во мне ощущение тепла, добра и света.
Здесь - все самое ценное, все самое дорогое, что есть на нашей планете, что есть в нашей жизни, с чем мы сталкиваемся ежедневно.
Она многому учит. Многое показывает. Многое дарит.
Читайте, пожалуйста.