Научная фантастика

Як певна мета поглинає людину, так і Твердиня поглинула мене повністю. Читаючи про жорстокі розправи над людьми,стає моторошно не на жарт,але знаєте,коли пізнаєш суть Твердині,коли пізнаєш прагнення Джейсона до відкриттів,то чомусь викликає смуток ті моменти,коли студенти намагались втекти з полону і тим самим створили хаос в цьому пошуці істини. Викликає ще більший жаль, коли розумієш, що ті сили, ті прагення до пізнання суті і істини стануть через секунди марними,адже все знищиться і не залишиться нічого. Напевне потрібно більше співпереживати студентам,їхнім стражданням, але більше переживань дала все таки та не досягнута мрія пізнати суть Твердині,особливо в той момент, коли крига невідомості почала танути. Але може так і треба було, щоб все те поглинула прірва, адже чи маємо ми ті сили,щоб змінити моменти людства,особливо тоді,коли в нас часто не вистачає сил змінити власну долю.