‘аферисты’

Хтось колись сказав, що у брехуна має бути хороша пам'ять. А особливо талановитий і майстерний брехун не лише пам'ятає сказану ним правду чи неправду, але старається не пропустити жодної дрібниці, запам'ятати чужі звички та манери, аби в майбутньому використати для власної вигоди. Саме таким талантом володіє містер Том Ріплі, головний герой роману.
Мабуть, вперше протагоніст викликав у мене такі неоднозначні емоції. З перших сторінок я чітко розуміла, що він мене відверто дратує, часом я ненавиділа його за невиправдану сміливість, віру у власну непокараність, за те, що він знаходить виправдання усім своїм жахливим вчинкам і не почував жодного сорому за них. Проте разом з цим я переживала за нього всім серцем, особливо в найбільш напружені моменти. Такий собі внутрішній конфлікт читача. Чи це вічна боротьба добра і зла? Складно сказати.
Схоже на те, що авторка навмисно намагалась досягти такого ефекту: створити героя, який поєднує в собі жорстокість, холоднокровність, психічну неврівноваженість, та все ж викликає у читачів симпатію. Таким чином вона ніби каже, що кожному з нас притаманні ці риси, це все близьке нам, бо така людська природа, але, на щастя, не кожен піддається темній стороні своєї душі.