‘Джек Керуак’

«Бродяги Дхарми» – це друга прочитана мною книга Джека Керуака після його славнозвісного роману «На дорозі». І якщо після знайомства з цим відомим бітником прийшло легке розчарування, то під час другої зустрічі наші відносини покращилися в рази (принаймні з моєї сторони).

Перше, що приходить в голову, коли згадуєш цю книгу – усвідомлення, що вона краща і сильніша, ніж «На дорозі». Хоча культовим і найвідомішим твором Джека Керуака є саме другий із них, мені такий поділ здається незаслуженим. Звичайно враження суб'єктивне – у Вас може бути все по-іншому.

«Бродяги Дхарми» – це той же вільний стиль викладу думок, ті ж несамовиті пригоди, проте вже змінюється підтекст, зміст, міжрядковий сенс – автор явно подорослішав і виріс на голову як письменник. Ця книга представляє нам старого доброго головного героя – самого Джека Керуака, цього разу під іменем Рея Сміта, метою поїздок якого по всій Америці перестають бути одні безцільні вечірки та п'яні будні з друзями, а з'являються моменти відсторонення-просвітлення, пошуку себе і сенсу життя у світі. Звісно пошук тут зображений на ранній стадії, коли головний герой тільки стає на ноги і починає відкривати очі на події, які відбуваються навколо нього, але ще ніяк не пробує міняти своє життя по-справжньому. Певний відлюдницький спосіб життя, до якого прагне і закономірно підходить Рей стає однозначно захопливим і для читача.

Взагалі проза кожного письменника по-іншому сприймається у різній атмосфері, тому зміна місця читання часто може відкрити навіть давно прочитану Вами книгу заново. Але часто слова людей знаходять собі ідеальне місце у просторі, так що й краще не придумаєш – для Конан Дойля підходить домашній затишок, для філософських трактатів, а ля Конфуція та друзів зі Сходу – природа, для сучасної постмодерної прози – вагон метро, а для Керуака – будь-який вид транспорту, де є змога почитати. Найкраще книги Джека Керуака смакують саме в дорозі, бо в його думках постійний рух, бажання докопатися до чогось ще невідомого і собі, це проза свободи і насолоди волею, проза першовідкривачів.

«Бродяги Дхарми» віддалено нагадали мені романи Генрі Міллера – і йдеться тут не про еротизм, яким наскрізь просякнуті його твори, а схожість в манері будувати чарівні словесні конструкції та наповнювати серця своїх читачів легкістю, волею та енергією. Недаремно на обкладинці книги Джека Керуака красуються кілька слів про цей роман від геніального Генрі Міллера.

Рецензія на книгу Керуака на моєму сайті