Зарубежная классика
Комментарий к книге Інститутка
Рецензия на книгу Інститутка
Aries_Domini
Читала давно, ще у школі. Чітко пам'ятаю, що мене ще довго не полишало бажання голіруч ту інститутку задушити - такою мерзенною і огидною вона здавалась. Інститутка - яскравий приклад того, що може вирости із "паненяти вередливого, зманіженого". Така, прости Господи, мажорка зразка ХІХ століття. Тема несвободи й поневолення й досі актуальна, тому - читати, читати і ще раз читати!
P.S. Окрема посмертна подяка росіянці Марії Олександрівні Вілінській за те, що вона писала українською і про українців.
Інститутка... Назва вражає. Сама книга мене не сильно зачепила. Легенька повість, читається дуже швидко. Розповідь ведеться від кріпачки Устини, служанки панночки (дівчини, що закінчила інститут).Головна героїня - негативний персонаж. Але паралельно історії панночки, вона розповідає про своє тяжке життя. Не знаю чим саме воно залишило слід в моїй душі.