Зарубежная классика

Двояке враження справила на мене творчість Григорія Квітки-Основ'яненка. Його історії хороші, сатиричні, прекрасно показані різні обряди. Але не все із прочитаного мені сподобалося. Деякі моменти залишилися незрозумілими, для чого було так робити.
«Конотопська відьма» - незрозуміле враження залишилось від повісті. З одної сторони весело було читати, по заслузі отримали сотник і писар, а з другої - кінець трохи дивний, залишає неприємний осад.
«Маруся» - повість про чисте, ідеалізоване кохання. Гарно написано, чуттєво. Цікаво описані українські обряди. Але викликав подив кінець історії. Для чого він? Щоб розповісти про обряд? Чи викликати сум?
«Пархімове снідання» і «Салдацький патрет» - сатиричні оповідання, які викликають усмішку і розказують про виникнення народних поговірок. Правда, "Салдацький патрет" сподобався більше, а от Пархіма було дуже шкода. і
«Сватання на Гончарівці» - прекрасна п'єса, найкраща історія із прочитаних. Весело, цікаво, уявляється на сцені.

-------

Двоякое впечатление произвела на меня творчество Григорія Квітки-Основ'яненка. Его истории хорошие, сатирические, прекрасно показаны различные обряды. Но не все из прочитанного мне понравилось. Некоторые моменты остались непонятными, для чего так делать.
«Конотопська відьма» - непонятное впечатление осталось от повести. С одной стороны весело было читать, по заслугам получили сотник и писарь, а с другой - конец немного странный, оставляет неприятный осадок.
«Маруся» - повесть о чистой, идеализированной любви. Хорошо написано, чувственно. Интересно описаны украинские обряды. Но вызвал недоумение конец истории. Для чего он? Чтобы рассказать об обряде? Или вызвать печаль?
«Пархімове снідання» и «Салдацький патрет» - сатирические рассказы, которые вызывают улыбку и рассказывают о возникновении народных поговорок. Правда, "Салдацький портрет" понравился больше, а вот Пархима было очень жалко. и
«Сватання на Гончарівці» - прекрасная пьеса, лучшая история из прочитанных. Весело, интересно, представляется на сцене.