‘историческая проза’

Двічі я читала роман-епопею Олеся Гончара, але двічі вона далась мені дуже важко. Не тому, що смисл важко вловимий, а тому що читаєш і наче проживаєш життя зі всіма тими героями…неймовірно пафосний твір про війну, про силу людини, любов та мужність. Олесь Гончар розкриває нам тему любові до батьківщини не лише своєї, а й до інших, любові до землі, до людей інших національностей. Завжди потрібно залишатися людиною. Мужньою чоловіка робить не війна, а справедливі вчинки, любов до інших та прагнення захистити собою, пожертвувати собою заради інших…коли читаєш роман, то уявляєш собі всі події, головних героїв, їх переживання..захоплює дух, коли уявляєш собі, наскільки їм важко, і захоплюєшся красою людини…Автор розкриває тему вірності у коханні. Символічною є історія про лебедів, яку розповів Воронцов Ясногорській. Дійсно, саме таким повинно бути кохання – цнотливо ніжним, вірним, яке пройде попри всі негаразди, перепони заради коханого. На це здатна високоморальна людина.

Я в захваті від «Прапороносців», я в захваті від Олеся Гончара і його генія…це письменник, якого не осягнути за одне прочитання. Його книги потрібно перечитувати для вдосконалення душі.