‘проза жизни’

І так, моє знайомство зі Стейнбеком нарешті відбулось. Я б сказала, що повість "Про мишей і людей" навіть не просто дуже реалістична - вона показує, наскільки суворою та жорстокою може бути реальність. Навряд чи колись стане людське суспільство настільки гуманним, щоб можна було жити у ньому без подібних трагедій...
З самого початку книжки з'являється відчуття, що чекати геппі-енду тут, мабуть, не варто. Адже оповідь ведеться про людей, яких улюбленцями долі аж ніяк не назвеш. І хоч вони мають свою світлу мрію, і, здавалося, вперто до неї прямують, читачу доводиться змиритися із розумінням, що цій мрії, на жаль, не судилось здійснитися. Як і сотням інших мрій простих роботяг у період Великої Депресії в США.