Современная зарубежная литература

Життя не має смаку, в чистому вигляді воно – як дистильована вода. Ми самі додаємо у нього солі, перцю чи цукру. Коли життя набуває смаку – серце болить сильніше
Люди,які не відчувають любові,рано чи пізно перетворюються на зомбі,в аморфний ніщо,вони незадоволені життям,яким воно не було б.

Знаєте,буває так,що коли книгу дуже хвалять,розрекламовують,добре відгукуються стається так, що ти береш читаєш,а аж такого враження,яке ти собі малюєш про долю книжки і яке писали читачі на форумах,блогах ну просто немає.Думаєш, і що тут такого є, що викликає ажіотж серед читачів!? З "Гудзиком" в мене все вийшло навпаки.
Раніше я багато чула про цей роман і про те, що він вартий уваги.Читачі відгукувались із захватом і гарним враженням.Я собі більш-менш теж уявляла,що книга має бути хорошою,бо це ж Роздобудько! і тимбільше швидше була знайома з її авторським пером.Але ця книга перевернула всі мої очікування і сподівння.Я не могла навіть і близько уявити, що вона буде настільки чудовою, що забере у мене півночі і другу півночі мені захочеться взяти і одразу прочитати продовження.Це найкраще, що я читала в Роздобудько.Це те,що я давно хотіла прочитати і не знаходила в інших книжках.
Влучні цитати,гарний опис простих речей, приємний і простий стиль написання.Все є:)
Протягом читання поступово думала, що може відбутися з героями,прораховувала як все могло скластися,ну таке вже вимальовувала, де в мене ті герої тільки не були...Одним словом цікавість брала своє- чим же закінчиться все!?Проте сюжетні лінії Роздобудько зобразила з такою інтригою, що навіть би не здогадалась, що буде така кінцівка.
Для себе почерпнула важливий урок: треба дякувати за те, що настало для тебе сьогодні, за те хто в ньому є і що в ньому є.